Дикі пустощі

Автор: Wojtek Ziemilski

Етап Велика сцена 80 min. + перерву Прем'єра: 05.11.2023 За роки 7

Дикі пустощі

Опис

Не чавкай
Не розмовляй з повним ротом
Сиди рівно
Не їж шоколад перед обідом!
Вимкни цей серіал
Вимкни мобільний
Не грай так багато
Помий руки
Не роби гримас!
Помий руки

Що можна, а чого не можна робити? Чи можна пустувати цілий день, поїдаючи солодкий попкорн і граючи в ігри? Список заборон у повсякденному житті довгий, але в театрі завдяки магії можна дозволити собі трохи пошаліти! У спектаклі «Дикі пустощі» розмови батька і сина навколо того, де проходить межа між нав’язаними правилами та безтурботністю і витівками, стали відправною точкою для спільної гри у Театр.

Що може статися, якщо тато й син об’єднають зусилля і разом придумають спектакль? «Дикі пустощі» – це серія ігор та забав, завдяки яким театр стає місцем, де можна не дотримуватися звичних правил. Творці й творчині грають із ситуаціями, які знайомі кожному, хто виховував або виховувався. Спектакль ставить питання про те, коли перелік правил і заборон є необхідним, і показує, як забаву можна трактувати серйозно. Чи за світом розкиданих шкарпеток, непомитих рук і божевільних витівок криється зовсім інший, шалений метод? Творці й творчині спектаклю будуть придивлятися до нього з гумором та уважністю.

«Дикі пустощі» створені завдяки розмовам з моїм сином Єндреком (8 років) – розповідає режисер спектаклю. Я хотів, щоб він пізнав магію театру як місця шаленого, відкритого та красивого. А разом з тим, завдяки Єндреку я намагався зрозуміти, що потрібно змінити у своєму театрі, щоб він промовляв до дітей. На початку я ставив такі банальні питання, як «Чи це подобалося б дітям?», на які давалася розумна відповідь «Звідки я маю знати, що подобається всім дітям?»

Я шукав радісних ідей. Я хотів бути відважним та веселити, і водночас у мене були побоювання як у відповідального батька.

Як поєднати бажання робити витівки з вихованням, самоконтролем, обмеженнями?

Це спектакль про те, що радість, веселощі є цінністю самі по собі та іноді важливіші за правила. І це теж, звичайно, спектакль про магію театру!

Постановка, ідея, сценарій: Войтек Земільський
Режисерська співпраця, хореографія: Марія Стоклоса
Сценографія, костюми, концептуальна співпраця: Войтек Пустола
Костюми: Ольга Турчак
Музика: Домінік Стрихарський
Анімація: Аніта Квятковська-Накві
Співпраця в області драматургії: Єндрек Земільський, Юстина Чарнота, Соджа Лоткер
Постановка світла: Войтек Земільський, Даміан Павелла

У ролях: Катажина Бжозовська, Ельжбета Пейко, Анна Пшигода, Яцек Поніньський, Кшиштоф Пригель, Мацей Овчажак, Блажей Тваровський (гість) та в анімації – Єндрек і Войтек Земільські (гості)
Режисер-постановник: Яцек Поніньський

Подяка: Sean Palmer + VocalSP Studio, Павел Земільський,
Дякуємо за підтримку кафе-морозиво на Мокотові «Jednorożec Lody Tradycyjne».

Партнери:

галерея

Преса про шоу

Spektakl dla dzieci zrealizowany w konwencji – i na podstawie – rozmowy reżysera i jego kilkuletniego syna. Staje się ona wymianą pomysłów na sceny, z miejsca realizowanych w praktyce przez obsadę, mocno otwartą na najdziwniejsze eksperymenty, zabawę i przekroczenia. Spektakl jest zarazem debatą na temat tego, co dziś wciąż działa w teatrze dla dzieci, a co kompletnie nie ma już tam racji bytu, a także – jak powinno wyglądać współcześnie wychowanie kilkuletnich dzieci i gdzie przebiega granica, między tym, co wolno, a czego raczej nie powinno się robić.

Ziemilski uwspólnia pole tego, co dorosłe i “niedorosłe”, próbując wyreżyserować spektakl nie tylko z myślą o młodym widzu, lecz i razem nim – w przypadku “Dzikich harców” współtwórcą jest jego syn, ośmioletni Jędrek.

Więcej na culture.pl

Wojtek Ziemilski, reżyser teatralny, poszukujący artysta wizualny, słynie z projektów odważnych, często z pogranicza różnych sztuk multimedialnych, scenicznych i choreografii. „Dzikie harce” to jego pierwsza inscenizacja przygotowana z myślą o dzieciach, rodzaj eksperymentu, gdzie punktem wyjścia miały być rozmowy z ośmioletnim synkiem Jędrkiem – autor pyta chłopca o zainteresowania dziecięcej publiczności i wspólnie z nim chce zbudować spektakl. Oczywistym dla twórcy było wykorzystanie w przedstawieniu multimediów jako narzędzia naturalnego, bliskiego najmłodszym i pokazanie, jak wielkie możliwości tkwią w sztuce teatralnej.

Więcej na Teatr Dla Wszystkich

Czasem brak pomysłu okazuje się wstępem dla twórczych poszukiwań, bywa preludium do spektaklu. Niekiedy „nic” przekształca się nieoczekiwanie w „coś”, a niewiadoma – w odkrycie. Od namysłu, od zatrzymania, a także paradoksalnie, od pozostania przez chwilę w niewiedzy czy w bezradności, niejednokrotnie zaczyna się zmiana. Niejasny początek może zwiastować sukces, ale i zaniechanie lub porażkę. Eksperyment pociąga za sobą ryzyko.

Więcej na teatralny.pl